ПАНОНСКИ РУСНАЦИ

Руснаци, Рутени, Малоруси, панонски або войводянски Руснаци, шицко то назви за народ богатей традициї, восточно-славянского походзеня.

На териториї Панонскей ровнїни и просторе нєшкайшей Войводини и Сербиї жию вецей  як 270 роки.

17. януар 1751. остава зазначени як окремни дзень  у историї Руснацох.

Франц Йозеф де Редл, краьовски намеснїк царици Мариї Терезиї, потписал контракт о насельованю Руснацох зоз горнїх крайох сиверо-восточних часцох царства (простора Карпатох, Поткарпатья, нєшкайшей восточней Словацкей, Польскей, Мадярскей, и України) до долнїх часцох царства, односно на простор Панонскей ровнїни.

Тот дзень Руснаци у Сербиї означую як свойо националне швето.        

Руснаци, нє раз наволани „европски хазари“, нє маю свою матичну жем, жию ширцом планети Жеми, а ґу Войводини су прихильни и лоялни гражданє Сербиї.

Присельованє Руснацох на Панонску ровнїну, у 18. вику ше одвивало у  контексту общих политично-економских збуваньох тедишнього часу.

Одже, после законченя аустроугорско-турских войнох, Аустро-Угорска монархия достала плодни, алє слабо населєни панонски простори.

У тот час принєшена одлука же би ше их населєло и привредно змоцнєло.Медзи народами  на плодней ровнїни, нашли ше и Руснаци. Вони ше спочатку насельовали на просторе нєшкайшого Руского Керестура, а у другей габи, котра була моцнєйша односно численша, населєни Коцур, потим Нови Сад, а плодну жем нашли и у Сриме. Як час преходзел руска заєднїца заокружовала свой животни и явни простор.  

Матка Руснацом то Руски Керестур.

Попри Керестура, Руснаци жию и у Новим Садзе, Кули, Вербаше, Дюрдьове, Сримскей Митровици, Шиду, Беркасове, Бикич Долу, а у Горватскей  у Петровцох, Миклушевцох, Вуковаре….

Давни руски претки були православней вири.

Концом 16. вику, католїцки єзуити водзели кампаню медзи православнима вирнїками подкарпатскей Руси же би ше приключели униї.

1590. року троме православни владикове  принєсли одлуку о приступаню католїцкей церкви.

Єзуити после початних успихох, прушали кампаню  нєзлоги и терору над православнима вирнїками и священством Подкарпатскей Руси.

У таких условийох, православни митрополит Подкарпатскей Руси Раґоза официєлно ше вияшнєл за приступанє православней церкви ґу католїцкей вири.

Процес ширеня униї тирвал длуго, од 1590. по 1665. рок, а предлужени є аж по 18. вик.

На простор нєшкайшей Войводини приселєли ше  Руснаци греко- католїцкей вири, алє було и православних..

У Вельким Керестуре 1757. року було 27,3%  обисца православней вири. 

Нєшка, Руснаци у Войводини припознати як окремна етнїчна заєднїца а їх язик як заходно-славянски и єден од шейсцох официєлних язикох у АП Войводини.

Руски язик дзепоєдни наволую славянски есперанто.

Як народ, Руснаци охабели шлїд и печац у шицких обласцох дружтвеней системи, як у кральовини, републикох, так и нєшка у Сербиї, починаюци од спорта, култури, уметносци по науку.

Тиж так руска заєднїца мали визначну улогу у подїйох присоєдинєня Войводини Кральовсту Сербох, Словенцох и Горватох и будуцей Кральовини Югославиї.

На Велькей народней скупштини Сербох, Бунєвцох и других Славянох Банату, Бачкей и Баранї котра отримана 25. новембра 1918. року у Новим Садзе, Руснаци  мали своїх леґитимних представнїкох зоз чим тота заєднїца дала свойо историйне доприношенє одлуки о присоєдинєю Войводини Кральовству Сербиї.

Єдна од найвизначнєйших особох Велькей народней скупштини бул  Йован Хранилович, парох у рускей греко-католїцкей парохиї у Новим Садзе. Вон достал чесц буц перши предшедаваюци сходу, як найстарши посланїк  Велькей народней скупштини.

 Руснаци  розшата заєднїца, котра  ше , як и  єврейска (жидовска), зоз своєфайтову историйну мимикрию присподобйовала алє и асимиловала у своїм окремним  етнїчним идентитету.

Спрам остатнього попису жительства у Сербиї єст коло 15.000 тисячи Руснацох, алє нажаль у остатнїх рокох тото число ше швидко зменшує, найвецей пре економски миґрациї.

Припаднїки рускей заєднїци у Сербиї спадаю до найписменших. Нє маю нєписмених а кажди дзешати припаднїк або припаднїца рускей заєднїци маю факултетске оберазоване цо их учишлює до найобразованшей популациї у Сербиї.

Препознатлїви су по  балох и святочносцох котри орґанизую у жимским часу та по вельконоцни пост. Вони мирни, роботни, шпоровни, миролюбиви народ и як таки Руснаци єден од красних квиткох у букету войводянскей  мултиетнїчносци.

Зоз Сербами вєдно жию прейґ 270 роки, цо вецей як достаточне число рокох за потвердзенє же ше одношеня медзи тима двома славянскима народами вше розвивали винїмково у  духу толеранциї, добрих медзисобних одношеньох. Часто дзелєли, нє вше  прихильну, судьбу народох на Балкану през шветово и числени локални войни, рижни  держави и їх модели власци, од Аустро-Угорскей царовини прейґ кральовинох, републикох по терашнї транзицийни период.

Найкрасше, гваря, буц Руснак и Рускиня у Сербиї, бо ше Руснацом у вигодним дружтвеним окруженю удало зочувац и надбудовац свой национални идентитет, свойо обичаї, традицию, виру. У тим вигодним штредку удало им ше  кодификовац свою бешеду до припознатого литературного язика на котрим  пишу и друкую кнїжки, часописи, маю образованє на руским язику и студиї русинстики. Таки стандарди очуваня етнїчного идентитету Руснаци нє маю нїґдзе у швеце. 

аутор текста: Владимир Балашћак

аутор фотографије: Петар Дешић

*реализацију пројекта „Руснаци зоз Войводини“ помогло Министарство културе и информисања Републике Србије. Ставови изнети у подржаном медијском пројекту нужно не изражавају ставове органа који је доделио средства.