Живот Руснацох на Карпатох бул барз чежки пре експлоатацию, а провадзели го бунти у XV вику, гражданска война медзи Фердинандом и Заполю, одходом до войни процив Туркох, потим зоз участвованьом у Текелийовим и Ракоцийовим повстаньом (XVII и XVII вик).
У таких обставинох Руснаци ришенє видзели у селїдби.
Чули же ше дзешка далєко на югу Угорскей може достац досц жеми безплатно и вони ше селєли перше до Бачкей, а потим до Сриму и до Славониї.
Зоз формованьом Австро-Угорскей, Руснаци зоз обидвох бокох Карпатох, та и на самим югу Угорскей жили у єдней держави по єй розпад 1918. року, кед часци рускей нациї припадли Ческей, Словацкей, Польскей, Мадярскей, Югославиї и України, дзе углавним жию и по нєшка.
Попри колонизациї Нємоха до южних крайох Габзбуржзкей монархиї, Дворска комора кончела и нукашню колонизацию, преселююци Мадярох, Словакох и Руснацох на юг.
Руснаци на Закарпатю були гнобени, а понеже мали статус селянох шлєбодней селїдби, селїдба им добре пришла у глєданю лєпшей жеми и легчейшого животу. Дворска комора по своїх висланцох, вербовала Руснацох за селїдбу до Бачкей, Керестура и Коцура, а Руснаци ше потим, зоз ширеньом и познєйшим досельованьом у другей и трецей миґрациї, приселєли до Сриму, Славониї и Босней.
Под час револуциї 1848. року и такой по револуциї, почала друга миґрация Руснацох. Они приходза зоз Маковици (зоз Бардийова и околїска)
То були Горняци и Лемки. Приходза цалком на юг до Сриму (перше до Шиду 1803. року преходзи 40 фамелиї, а познєйше и до других местох: Беркасово – 1834. року 71 особа; Бачинцох – 1836. року 103 особи; Петровцох – 1834. року 318 особи; Ґрабова и Миклушевцох – 1847. року 62 особи; Сримскей Митровици – 1854. року 119 особи).
Числєнше досельованє було од 1869. по 1871. рок, Руснаци зоз Маковици населюю ше по цалей горйовитей часци Срему и менєй у нижей часци.
Теди нових жительох примела Привина Глава, Бачинци, Шид, Куковци, Куняд, (Рогаль бази), Босут, Стара Бинґула, Пиштинци, Ґрк и Сот.
Перше руске населєнє у Сриме настало у Шидзе на инициятиву Крижевскей грекокатолїцкей епископиї, хтора 1777. року од царици Мариї Терезиї достала велможски маєток Шид и Беркасово и постала феудални пан тедишньому жительству.
Так уж 1802. року подписани контракт медзи панством и делеґацию Руснацох, а уж 1803. року, Руснаци ше зоз Керестура и Коцура доселєли до Шиду и почали обробйовац достату жем.
По контракту було догварене:
1. Руснаци приму жем, окрем 200 гольти хтори панство затрима за себе. Приму цернїска и мочарна часци хтори викерча и висуша.
Од тей жеми буду давац пиятину од урожаю и тото превежу до панских маґазинох. Од викерченїскох нє буду плациц нїч три роки.
2. Окрем пиятини од урожаю, од каждого гольта буду плациц панству у пенєжу єден форинт рочнє.
3. Инквилини буду плациц таксу 3 форинти и 24 ґрайцари або место часци пенєжу, кед то жада панство буду давац 18 роботи рочнє.
4. Воларох, кочияшох и алодиялних чуварох панство будзе плациц як то узвичаєне у Сримскей жупаниї.
5. Додзелї ше им жем за пестованє винїцох и шлївнїкох, од хторих буду давац дзешатину.
6. Древо за будованє хижох, гоч ше з тим прави чкода у лєсох, панство им да безплатно.
Владимир Балащак
(Хаснована литература „Беркасово од Деспотовца по нєшка“ Леона и Владимир Гайдук)
*реализацију пројекта „Русинске породице у Срему – Руски фамелиї у Сриме“ помогло Министарство културе и информисања Републике Србије. Ставови изнети у подржаном медијском пројекту нужно не изражавају ставове органа који је доделио средства.
Leave a Reply