Школство у Бикич Долу

Руснаци од самого присeлєня кoлo 1848. рoку, тa пo 40-ти рoки ХХ вику, свойо дзeци посилали зoз Бикичу дo шкoли дo Привинeй Глaви. Очежане им було ходзиц на годзини, окреме през жиму, бо мушели исц по лукох и мочарох же би пришли до школи. Прето ше 1940. року почало правиц школу у Бикич Долу. Иницияторе будованя школи були: Янко Лазор зоз синами, Михал Гнатко зоз братами и родзину, и Михал Страценски. Помоц за будованє школи дала держава; жем, дзе будована школа дало Крижeвскe влaдичeствo, а найвецей на будованю робели жителє, хтори дали рoбoтну мoц и трaнспoрт, як и дoдaтнe пeнєжнe дoпринoшeнє. Плaн будинку нoвeй шкoли вирoбeл и з вибудoву рукoвoдзeл инжeнєр A. Фурк, a пoднїмaтeль рoбoтoх бул Дюрo Eтeнхoфeн, мaйстoр зoз Тoвaрнїку. Будoвaтeльни мaтeриял: цeгли и чeрeп прaвeни у влaснeй рeжиї.

Школа у Бикич Долу закончена 21. децембра 1941. року, кед є и пошвецена и отворена. Школу пошвецел о. Павле Ґвозданович. У мено Министерства просвити школу у Бикич Долу отворел Славко Ладович, школски инспектор.

Перши учитель у Бикичу бул Михайло Ковач зоз Шиду, хтори пред самим отвераньом школи бул поставени по одлуки Министерства настави число 79930/42. за першого учителя до Бикичу, алє и по своїм жаданю, як и по жаданю самих Бикичанох.

Як наводзи учитель Михайло Ковач, школа такой по отвераню нє почала робиц пре воєни подїї 40-их рокох, алє аж 12. марца 1942. року по одлуки Министерства настави число 12800, кед учитель и почина зоз свою просвитну дїялносцу у тим валалє. Истого року, 6. априла, отримана заєднїцка схадзка двох школских одборох зоз Бикич Долу и Привиней Глави, дзе подзелєни школски инвентар, а тиж одлучене же школа у Бикичу достанє 4 гольти жеми. Школа без учителя остава 21. априла 1942. року прето же учитель поволани до войска. Учитель Ковач пише школским власцом же би дзеци нє остали без настави, та на место нового учителя приходзи Йосип Торма з Товарнїку. У Бикичу роби oд мая по конєц октобра 1942. року.

Школа у Бикичу остава без учителя по 10. новембер 1942. року, кед на место учителя приходзи Ружица Исакович з Андриєвцох. Воєни подїї нє дошлєбо дзую векшу роботу, та ше настава отримує лєм у класи. Дзеци пре одход своїх оцох преставаю поряднє ходзиц до школи, та онєможлївене отримованє настави бо число дзецох мале.

Зоз школи у Бикич Долу учителька Ружица премесцена у авґусту 1943. року, так же ознова школа остава без учителя. Истого року, у децембре, на место учителя у Бикичу приходзи Виктория Петрич з Адашевцох. До конца 1943. року роби лєм гевто цо найнужнєйше и кельо войново часи дошлєбодзовали. Школа и 1944. року нє робела стаємно, а часто настава претаргнута пре войново дїйства. Учителька Петричова у Бикичу робела по 5. януар 1945. року, кед власци врацаю до школи учителя Михайла Ковача.

Отримовац будинок мушели жителє валалу, хтори помогли и финансийно. Тиж викопана и студня (студню копали Никола Бобаль ст. и Янко Бобаль), за учителя збудована лєтня кухня у дворе, а за школску библиотеку купени 14 кнїжки.

Школского 1945/1946. року учитель Михайло Ковач зазначел же школа у подлим стану и же нє ма анї основни средства за роботу. „Школски намештај састоји се од 9 трошних, климавих скамија, једног столића и столице, ормара, табле без ногара и напола разбијене. Од учила школа нема ништа.“ Школяре нє мали анї основни прибор за роботу, як анї кнїжки хтори було чежко найсц. Знанє школярох слабе пре обставини хтори ше случовали на тим подручу, алє и прето же нє могли ходзиц на годзини и достац основни знаня зоз систематичну роботу. През рок учитель з колеґами зоз Соту, Моловину, Бапскей, Беркасова и Привиней Глави орґанизує турнею по тих валалох зоз заєднїцку програму и од пенєжу хтори достали за тоту програму купує кнїжки за библиотеку.

На початку школского 1951 /1952. року засадзени ружи пред школу. Дзень ошлєбодзеня шидянска ґимназия преславела у Бикичу. Орґанизована екскурзия школярох до Беоґраду.

По ришеню ГКО НС АПВ число 1664/23 VII, потерашнї учитель Михайло Ковач премесцени до Нового Саду до руского оддзелєня, а на його место пришол учитель Мирон Роман.

У септембре 1954. року у школи почала робиц учителька Єлисавета (Славка) Рогаль, бо учитель Мирон Роман бул поволани на одслуженє воєного року. Учителька у Памятнїци школи у Бикичу зазначела: „Брига и старање о школи је брига свих мештана. Посебну пажњу о раду школе води Одбор. Често долазе одборници и интересују се да ли постоје неке тешкоће у којима би они могли помоћи.“

Учителька Рогальова робела по школски 1962/1963. рок, кед до школи на место учительки приходзи Мелания Мудри и єй супруг Василь Мудри. Учителька Мелания наводзи же до школи ходза трицец шесцеро школяре и же ше зоз шицкима штирома класами роби источашнє. Учитель Василь Мудри превжал инициятиву ушорйованя школи, так же зоз масну фарбу премасцел мури, а оправел и ограду коло школи.

Од школского 1969/1970. року по 1974/1975. рок настава ше отримовала поряднє, алє ше престало записовац до Памятнїци. Настава за младши класи утаргнута 31. авґуста 1975. року, та школяре до школи почали ходзиц у Соту, а будинок школи хасновани за потреби дзецинскей заградки.

На початку школского 1989/1990. року, после 15 рокох паузи, ознова отворене оддзелєнє нїзших класох, алє тераз у рамикох Основней школи Сремски фронт у Шидзе. После обновеней роботи школи, перши учительки у Бикичу були Ана Гудак з Бикичу и Лїляна Вукович зоз Шиду.

Зденко Лазор

*реализацију пројекта „Руснаци зоз Войводини“ помогло Министарство културе и информисања Републике Србије. Ставови изнети у подржаном медијском пројекту нужно не изражавају ставове органа који је доделио средства.