Фамелия Мацко: „Шицко за шлєбоду, шлєбоду нї зач“ (1)

Од давна у фамелиї Мацко кружи приповедка як ше у першей децениї XIX веку єден млади ґдовец Йоанес рушел зоз ище нє одроснутим сином Михалом зоз Карпатох зоз места Львова и рушел глєдац свойо щесце на месту на хторому дакеди було Панонске морйо.

На самим початку спомнутей драги Йоанес ше похорел и умар не дочекал присц до крайох щесца и благостаня до хторих ше рушел зоз сином.

Мали Михал мал нєполни 12 роки, кед остал цалком сам у нємилосердним швеце стред Угорскей пустари.

Предлужел анї сам нє знал точно дзе. Извесни час путовал зоз даскельо людзох зоз свойого места, хтори були оптерховани зоз своїма миґрантскима и животнима бриґами, та о нїм слабо водзели рахунку, цо приведло же ше Михал одваял од ґрупе, поцаговал до осами и нєдалєко од Будиму цалком ше страцел.


Венчање Андрије и Јелене Мацко рођене Провчи

Блукал по Будиму, покля у звязки було єдла, спавал у напущених древяних ладьох на докох Дуная, поля го ґладного, вистатого и хорого нє при себе и горучки нє нашла и виратовала єдна фамелия руских путнїкох, чули го як мерви на їх язику.

Прилапели го и старали ше о нїм я о свойому дзецку.

Опоравял ше од велькей вистатосци, єдино цо знал и чого ше здогадовал же ше вола Михал, же є син Йоанеса и же ше родзел у Львову – здогадовала ше його праунука Верона Бики народзена Мацко.

Од Михала Мацка походзи конар сримских Руснацох презвиска Мацко.

Михал бул подзековни и швидко ше вязал за своїх спасительох. Пре його вельку умилносц, бул як мале мачатко, його спасителє му дали назвиско мачак, мачатко, мацко…

Од назвиска остало презвиско Мацко по нєшка. Презвиско Мацко ше може у новши час найсц подєднак и при Словакох и при Руснацох.

У драже преведли даскельо роки, затримуюци ше на маєткох баронох и угорских ґрофовийох.

Верона Бики рођена Мацко са супругом Јовгеном Бики

Михал вирос до красного и вредного младого чловека. Бул добре плацени за свою роботу надпатрача маєтку, понукнуте му остац за стално, алє його цагало шерцо сцигнуц там дзе було жаданє його оца, до Сриму.

У велькей ровнїни нєшкайшей Мадяркей, любов го злучела зоз младу Ану Кажик, одпитал ше од своїх спасительох хтори остали на ґрофовским маєтку,  та вєдно зоз свою любену допутовал на простор Сриму, валал Привина Глава, же би ту остали завше.

У самим початку жили у древяней хижки на окраїску глїбокого лїпового лєса, прилапяли шицки файти польских роботох и роботох коло статку,  робели на манастирским маєтку у Привиней Ґлави, помагали монахом, же би ше познєйше спущели до валалу Беркасово дзе зоз помоцу мольбох и своїх сународнїкох и сушедох збудовали хижу, а древо за будованє достали безплатно од паньства.

На основу контракта о досельованю Руснацох, керчели жем хтору достали, були ошлєбодзени порциї, алє паньству мушели дац пиятину плодох и Михал мушел буц кочиш и водзиц воли за потреби паньства.

Младей пари родзели ше дзеци, алє смертельносц тих рокох була барз висока, так же їх дзеци Петрус, Мария, Юлияна умерали же нє наполнєли анї рок. Зоз їх малженства прежило лєм двойо дзеци, Осиф и Ката. Вимучена зоз чежку роботу и смутком, пошвидко за дзецми умарла и їх мац Ана. Михал по други раз оптерховани зоз вельким смутком, а потїху и спашенє мал у двох прежитих дзецох, Осифу (у матрикулох ше спомина и як Йосип) и малей дзивки Кати.

Даскельо роки познєйше, Михал се ознова женї зоз Ану Лазор и зоз ню народзел даскельо дзеци.

Даскельо роки познєйше мезимица Ката ше одала и емиґрировала до Америки и Михал ю вецей нїґда нє видзел.

Єдине жаданє цо му остало, било му оженїц сина Йосипа и справиц му хижу. То је и зробел.

Оженєл го зоз младу Ану Мохнацки, раздзелєл потомком маєток, дочекал першого унука Янка и окружени вельочисленима дзецми преселєл ше на место вичного мира и спокоя.

Владимир Балащак

*реализацију пројекта „Русинске породице у Срему – Руски фамелиї у Сриме“ помогло Министарство културе и информисања Републике Србије. Ставови изнети у подржаном медијском пројекту нужно не изражавају ставове органа који је доделио средства.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*