ПОЗНАТИ БИКИЧАНЄ

Кирил Сидор народзени 16. септембра 1920. року у Бикич Долу.. Основну школу закончел у Привиней Глави, гражданску школу у Шидзе, штредню польопривредну у Крижевцох, а дипломовал на Польопривредним факултету у Земуну 1950. року. Под час роботи за штири роки окончел специялизацию у Кембриджу, дзе порихтал и докторску дисертацию, хтору одбранєл у Новим Садзе 1963. року. По законченим факултету робел як ентомолоґ у Заводзе за винїцарство и овоцарство у Сримских Карловцох. Од 1957. року бул наукови сотруднїк у Пастеровим заводзе у Новим Садзе, як и рядови професор Природно-математичного факултету – напрям Биолоґия, дзе преподавал Вирусолоґию. Др Кирил Сидор, професор и науковец чийо виглєдованя познати у жемох бувшей Юґославиї, у нас и у швеце. Основна обласц його виглєдованя виучованє вирозох инсектох и їх уплїв на животни штредок. Познаванє язикох и части путованя на шветово конґреси дали прейґ 120 науково роботи у вецей иножемних часописох. За длугорочне успишне виглєдованє, як и роботи на подручу науки, др Кирил Сидор достал векше число подзекованьох, похвалох, повельох, Орден роботи зоз стриберним венцом, Златни плакети – орґанизациї „Србијашуме“ и Заводу за защиту природи Сербиї. Умар 9. децембра 2008. року у Новим Садзе, дзе є и поховани.

Мирон Лазор народзени 1929. року у Бикич Долу. Основну школу закончел у Привиней Глави, реалну ґимназию у Вуковаре, штредню польопривредну у Вербаше, Польопривредни факултет, напрям Винїцарство и овоцарство у Заґребе 1973. року. Мирон Лазор робел перше як польопривредни технїчар од 1947. по 1951. рок, и то у Яши Томичу, Беоґрадзе у Министарстве польопривреди, у Чачку, у Вилове, а як инженєр аґрономиї и технїчни директор Комбинату „Серво Мигаль“ у Зренянину; бул висши наукови совитнїк Югославянского институту за поживову индустрию – Завод за статкарску покарму Нови Сад. Др Мирон Лазор бул припознати як науковец у обласци технолоґиї статкарскей покарми. Самостойно и як коавтор обявел 52 науково роботи о випитованю вредносцох и квалитету статкарскей покарми, а роботи му були публиковани у рижних часописох на сербским, нємецким и анґлийским язику.

Емил Гнатко народзени 1941. року у Бикич Долу. Основну школу закончел у Бикичу и Шидзе, а штредню електротенїчну у Беоґрадзе. Дипломовал на Машинским факултету у Беоґрадзе 1966. року, Одсек конструкторске машинство, ґрупа Мотори. Емил Гнатко маґистровал 1973. року на Факултету машинства и ладьбудовательства у Заґребе. Докторску дисертацию одбранєл 1982. року на Машинским факултету у Краґуєвцу. После штреднєй школи єден рок робел у Конструкцийним бироу Баґерсколадьбудовательного подприємства у Беоґрадзе и єден рок як шеф продукциї у Ремонту. Од 1968. року преходзи до Заґребу, дзе по 1979. рок робел на Технїчней воєней академиї, на Катедри за мотори и превозки у званю асистента, а од 1976. року и званю преподавача. Од 1979. по 1987. рок роби у Висшей воздухоплївней школи Универзитету у Заґребе. Року 1989. постава перше позарядови, а од 1993. и рядовни професор на Машинским факултету у Славонским Бродзе. Специялизовал ше з обласци моторох у институту фирми „Porche“ у Штутґарту и у институту VKMT Технїчного факултету у Минхену. Др Емил Гнатко написал 17 публикациї о настави, з чого 4 универзитетски учебнїки, як и велї роботи хтори му обявени у зборнїкох зоз интернационалних конґресох. Проф. др Емил Гнатко 2004. року вибрани за члена Академиї технїчних наукох Републики Горватскей.

Стеван Бобаль народзени 1948. року у Бикич Долу. Оцец Петро и мац Мария були землєдїлци. Основну школу закончел у Бикич Долу и Соту, а ґимназию у Шидзе. Уписує ше на Филозофски факултет, Оддзелєнє за историю у Беоґрадзе и як абсолвент трима преподаваня (история и марксизем) у Шидзе у штреднєй школи. Одсек за новинарство закончує 1991. року у Заґребе на Факултету политичних наукох. Як новинар Радио Шиду почина робиц 1979. року, а познєйше у Сербскей редакциї як редактор информативней програми. У своїм месце и городзе Шид бул познати як дружтвено-политични роботнїк. На його инициятиву основани фодбалски клуб ОФК „Бикич“, чий длугорочни предсидатель бул Стеван Бобаль волани Диша. Стеван Бобаль умар 2002. року, а як памятку на його закладанє и на доприношенє же би ше о Бикичу приповедало з почитованьом, Спортски центер од 2003. року ноши його мено. Стеван Бобаль останє вше єден зоз Бикичанох чийо мено шицки цо го познали и нєшка вигваряю з вельким почитованьом.

Зденко Лазор

*реализацију пројекта „Руснаци зоз Войводини“ помогло Министарство културе и информисања Републике Србије. Ставови изнети у подржаном медијском пројекту нужно не изражавају ставове органа који је доделио средства.