Енди Ворхол: „Нє буц селективни, бо шицко може буц красне“

Да ше случайно  фамелия карпатских Руснацох Ворхола, у миґрацийох упутела на Панонию, можебуц би швет нєшка нє знал за Ендия Ворхолу. Судьба иншак сцела, и його родичох, у намаганю за лєпшим животом, зоз Карпатох, малого валалу Миково, одведла до Америки.Енди Ворхол (Ендру Ворхола) народзени 6. авґуста 1928. року у Пицбурґу у Пенсилваниї. Як дзецко побожних и скромних  родичох, припаднїкох грекокатолїцкей вири, мали Ворхол поряднє ходзел до церкви и бул  барз побожни.

Його приятелє шведоча же бул импресионовани зоз иконостасом у церкви Святого Йоана Златоустого у Пицбурґу, и же праве уметносц того иконостасу була пресудна же би Енди постал „краь поп арта“.

 Обачуюци його побожносц, мац Юстина и оцец Андрей,  потайомно жадали же би им син  бул паноцец , алє людзе шнїю а Бог одлучує….

Як дзецко бул  хоровити и часто вязани за посцель, та патрел на мацер котра робела ручни роботи.

Мац, же би го  змирела у посцелї, давала му прибор за рисованє и потримовку же би рисовал.

Сами Ворхол познєйше споминал же постал тото цо постал,  дзекуюци мацери, єй ручним роботом и хоровитому дзецинству.

Свой талант предлужел пестовац на студийох за дизайн на универзитету у своїим городу. После дипломованя, меня презвико до Ворхол и предлужує свой живот у Нюйорку.Од теди почина його блїщаца кариєра.

Представял ше як чловек „нїодкац“.

Постава познати по своїх ексцентричних  рисункох и по роботох у познатих часописох „Ґламур“, „Нюйркер“,  „Харпер базар“ и велїх других..

Шейдзешатих рокох прешлого вику дизайновал конзерву за юшку „Кембел“и конзерву „Кока Коли“,  цо постава инспирация за його дальшу уметносц.

Бул прихильнїк  креaциї  през вецей медиї, верел до шицкого, и за ньго нє постояло нєможлїве. Бул дизайнер, маляр, илустратор за реклами, режисер, ґлумец  и писатель.

Постава, вироятнє нєсвидомо, вожд ґенерациї котрей було шицко дошлєбодзене.

Водзело го ґесло „Нє буц селективни, бо шицко може буц красне“.

Центер його уметносци бул його студио у Нюйорку  под назву „Фабрика“.

Робел и творел тимски и зберал коло себе велїх уметнїкох и талантованих людзох. Його „Фабрика“ постала дом уметнїком, ґлумцом, писательом, дизайнером и андерґраунд уметнїком.

 Занїмал ше зоз дизайном, филмом и зоз писаньом.

Познати филм „Я штреляла на Ендия Ворхола“ зоз 1996. року зоз Лиз Тейлор у главней улоги, направени по нємилей подїї зоз Ворхолового живота 1968. року  кед уметнїца Валери Соланс, єдна од порядних нащивительох „Фабрики“ пробовала  направиц атентат на ньґо.

Медзи його музами  и велькима приятелями  були  Мерлин Монро, Елизабет Тейлор, Елвис Присли, Мик Джеґер, Йоко Оно, Джеки Кенеди и велї други котрих овиковичел, та  и на таки способ вошли до историї поп арт култури.

Виявел же у будучносци кажди будзе славни 15 минути, а як ствари стоя, нє спревед ше. Нє таєл же є хомосексуалєц,  и постал ґей икона тедишнього часу.

Мирни, ганблїви и поцагнути до себе,  бул дзечнє видзени госц шицких розбуйдошених забавох шейдзешатих, седемдзешатих и осeмдзешатих рокох  у Нюйорку, вше  як нєми шведок котри ше дружи зоз уметнїками, розбуйдошенима и декадентнима особами тедишнього часу.

Без огляду на окруженє, Енди нє пил, нє курел и нє конзумовал дроґу. Цеком свойого живота, остал побожни и поряднє  ходзел на служби, а  до конца живота му при посцелї стал молитвенїк и Христово роспяце. При своєй парохиї, уж у старших рокох,  як волонтер помагал людзом без обисца, старал ше о дзецох без родичох и старших особох.

Варел им,  рихтал  чаї, варел кафу и финансийно им помагал.

 Його познати вислови „ Зарабянє пенєжу уметносц, и робота уметносц, а добре дїлованє найлєпша уметносц“, „Народзиц ше исто як буц украднути и предани до рабства“.

Енди Ворхол умар у 58. року живота 22. фебруара 1987. року у Нюйорку од пошлїдкох рутинскей операциї жовчу. Поховани є на руским теметове котри на перифериї  Пицбурґа.

Його уметносц  була його молитва, прецо є и у нєшкайших  часох инспирация  велїм уметнїком.

 У беоґрадскей општини Чукарица Енди Ворхол достал  улїчку зоз своїм меном.

Владимир Балащак

*реализацију пројекта „Русинске породице у Срему – Руски фамелиї у Сриме“ помогло Министарство културе и информисања Републике Србије. Ставови изнети у подржаном медијском пројекту нужно не изражавају ставове органа који је доделио средства.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*